Топ місце для фотосесій в Ужгороді

Ужгородський кар’єр знаходиться у мікрорайоні Радванка. Він виглядає як озеро, але насправді це затоплене місце, де раніше добували камінь. А місця там - неймовірної краси…

Руїни величного палацу лежать між селами Кам’яниця та Невицьке, а неподалік котить свої хвилі річка Уж. Навіть від автодороги можна помітити сіру стіну та грізні башти Невицького замку. Історія цієї твердині починається у далекому XII ст. Невицький замок має якусь особливу магнетичну силу, яка змушує повертатись до нього знову і знову. 

Пішохідний міст - одне з найпопулярніших місць в Ужгороді ⛳, з нього відкривається прекрасна панорама історичної частини міста ⛪та самої річки Уж 💧 📌Крім того, що мостом приємно прогулюватись 😌і, скажімо, спостерігати за красивим заходом сонця… 

Малий Галагов – це чеський мікрорайон, забудований під час чехословацького панування. Ця місцевість колись була болотом, нею навіть протікала притока Ужа – Малий Уж, який згодом довелося направити в труби. Річка Малий Уж дотепер протікає під землею.

Весь район вимощений бруківкою, а  монументальні будівлі у стилі конструктивізму створюють чудовий архітектурний ансамбль. Усе ж головною родзинкою в Малому Галагові є вулички, засаджені сакурами.

У квітні – травні туристи з’їжджаються не тільки з усіх куточків України, а й Європи, щоб подивитися на прекрасний рожевий цвіт японских сакур.

Вулиця Волошина перпендикулярна Корзо, перехрестя цих вулиць служить головним місцем зустрічі ужгородців. Названа на честь колишнього президента Карпатської України Августина Волошина. Ця вулиця багата на пам’ятки архітектури. Тут розташовано римо-католицький храм Св. Георгія другої половини 18 століття, всередині собору є орган. Одразу за церквою можна побачити першу жіночу гімназію Св. Гізелли 1902 року. Сьогодні це приміщення музучилища. На цій же ж вулиці є Закарпатський художній інститут, до входу якого веде старовинна арка. І наостанок можемо відвідати, монументальну будівлю колишнього василіанського монастиря, який зараз є частиною Ужгородського університету, де навчаються фізики. 

Кафе розташоване поблизу замку, по вулиці Ольбрахта. Якщо ви хочете побачити суміш кафе й музею, то вам доведеться зазирнути сюди. У народі його називають «Снек», це найстаріше діюче кафе Ужгорода. Працює з 1988 року. Власник цього закладу та його друзі збирали експонати періоду Австро-Угорщини, Чехословаччини та радянського періоду. Тут можна не лише побачити цікаві предмети минулого, а й випити смачне пиво та покуштувати чеську кока-колу – кофолу.

Без сумніву, цей сад можна назвати окрасою Ужгорода. У ботанічному саду царює атмосфера спокою, а хвойні рослини наповнюють повітря приємним ароматом.

Тут  представлені унікальні види флори, зібрані зі всього світу. Магнолія, сакура, софора японська, верба вавілонська і багато інших. В оранжереї саду ростуть тропічні та субтропічні рослини: папайя, банани, мімоза, евкаліпт, 10 видів пальм і аж 250 видів кактусів.

Все різноманіття важко собі уявити, тому це слід побачити. А розарій може похвалитися 120 видами троянд, уявіть – яке різнобарв'я.

Кам'яний Ужгородський замок, по вулиці Капітульній 33, за століття переходив з рук до рук та перебудовувався, а з 15 століття отримав свій теперішній вигляд. При вході до замку прорито зовнішній рів та зараз в ньому немає води, а над ровом височить оборонна стіна.

На території замку є краєзнавчий музей. Є в Старому Ужгородському замку і свій каземат, з катівнею та потаємним ходом.

На території замку встановлено різноманітні статуї, є залишки кам'яного фундаменту старої церкви, а також, тут присутня велика різноманітність квітів та дерев. Замковий комплекс чудово відреставрований, зовні дуже привабливий, а всередині є чудова музейна експозиція.

Найдавніші та найбільші винні погреби, які занесені до ЮНЕСКО, знаходяться у с.Середнє Закарпатської обл.Будівництво підвалів велося силами полонених турків.Їх довжина сягає біля 4,5км.🍷Спочатку підвали були підземним притулком, коли нападали вороги, але з часом перетворилися на виносховище.

А як на рахунок такої локації? Оповитий таємничими легендами середньовічний замок… Його ще називають замком темплієрів. Загадково і романтично, те що треба для класних фото!

На околиці центральної частини Ужгорода, на лівому березі річки Уж, розкинувся Боздоський парк. Любителі фотосессій на природі, вам сюди. Опинившись тут вперше, деякі помилково вважають Боздоський парк лісом - настільки він нагадує велике за площею природне скупчення дерев та кущів. Не всім містам України пощастило мати недалеко від центру такий природний подарунок.

Горянська ротонда (мікрорайон Горяни) – церква Святої Анни, будівництво якої датується 14–15 століттями. Існує версія, що храм закладений ще  в 9 ст. Для любителів древьої старовини. Всередині збереглися унікальні старовинні фрески.А з двору Горянської ротонди відкривається мальовнича панорама міста!

Валентин Штефаньо – відомий кондитер Закарпаття, його ім'я знайоме всій Україні. Він створив солодке обличчя Ужгорода – торт «Ужгород». Шедевральні тістечка і, звичайно, вишуканий інтер’єр - все це спонукає до креативних ідей у фото.

А що ви б зробили, якби ваш чоловік продав житло, автомобіль і навіть заклав шлюбні обручки? Але й це не найгірше!

Крім цього, чоловік заліз у борги перед майже 30 кредиторами. Загальна сума боргу склала близько $500 000. Усе для того, щоб збудувати свою мрію на… смітнику, де мешкали бомжі.

Сума чималенька, еге ж? Витримали б? Погодьтеся, за 7 років (!!!) часу будь-які жіночі нерви здали б. Тільки не в неї. Вона залишилася. А він таки здійснив мрію.

Тепер – це серце Ужгорода. Мрія – багатьох туристів. Така незвичайна історія успіху підприємця Василя Дідичина.

Провулок «Гірчичне зерно» виник в 2010 р., назва його теж символічна. Притчу з Біблії з такою ж назвою пам’ятаєте? «Якщо вірa вaшa буде, як гірчичне зерно, ви скажете горі посунься з цього місця в це. І вона це зробить. І нічого не буде для вaс неможливого». 
У провулку знайшлося місце для милих кав’ярень, сувенірних магазинчиків. Тут проводяться фотовиставки. В кінці пасажу встановлено міні-пам'ятник річці Малий Уж, яка протікає під землею по вулиці Фединця, у вигляді двох рибин.

В останні роки набувають великої популярності міні-скульптури в Ужгороді. Автором цих творів є Михайло Колодко. Першою з’явилася в 2011 році Свободка, повна назва якої «Маяк Ungvar». З того часу її прикрашають на свята. З кожним роком таких об'єктів стає більше і більше.

Для туристів і мешканців міста пошук скульптур стає своєрідним квестом. Для того щоб знайти їх всі, знадобиться близько трьох годин, бо вони розкидані по всьому місту.

Будівлю зведено у 1809 році. Художній музей діє із 1979 року і названий на честь одного із  корифеїв художнього мистецтва Закарпаття – Йосипа Бокшая. Гарні фотолокації, затишний двір.

Це велична кам’яна споруда, яка датується 1781 роком. Спочатку використовувалася як пивний завод, згодом – як готель «Совине гніздо», звідки і пішла сучасна назва. А після входження Закарпаття до складу Чехословаччини тут з'явився винний бар. Уже за часів незалежності України на цьому місці стали проводити винні фестивалі Ужгорода, і навіть тематичні вечірки. Тепер «Совине гніздо» переживає реконструкцію.

Липова алея є найдовшою в Європі, протяжність її 2 км 200 м. Знаходиться вона на набережній Незалежності та продовжується на Студентській. Липи засадили за часів Чехословаччини у 1928 році. Тут посаджено кілька видів лип, які цвітуть зазвичай у червні, а приємний аромат дерев чутний на всю округу. Але алея милує око будь-якої пори року. Із набережної відкривається чудовий вид на річку Уж. Тут завжди можна спуститися до води і перепочити, милуючись краєвидом. 

У перекладі з італійської «Корзо» означає місце для прогулянок. Цю назву вулиці пов’язують з італійськими графами Другетами, які володіли містом майже чотири століття. Архітектура вулиці сформувалася наприкінці 19 – на початку 20 століть. Корзо – центральна вулиця міста, яка буквально всіяна внутрішніми двориками, милими кав’ярнями, цікавими магазинами. Часто тут можна зустріти вуличних музикантів.

На театральній площі знаходиться велична єврейська синагога. Аналогу їй немає в усій Європі, вона унікальна, зведена у 1904 році. Споруда виконана у неомавританському стилі. Після тотального винищення євреїв 1944 року в Ужгороді радянська влада синагогу переробила під філармонію. З 1950-х років ця концертна зала є однією з найкращих в Ужгороді.

На тій же вулиці, що і замок, розмістилася церква 18 століття, яка є пам'яткою архітектури, виконана у стилі рококо. Славнозвісна імператриця Марія-Терезія віддала храм у користування греко-католикам.

У середині церкви знаходиться іконостас у стилі бароко, стіни та ікони розписані відомим художником Йосипом Бокшаєм. У підземеллях собору є крипта, де поховані місцеві єпископи. Навпроти собору є маленький сквер, присвячений австрійській імператриці Марії-Терезії. 

Поруч з замком є музей пам'ятників архітектури та побуту, що зібрані з усіх районів Закарпаття. Тут йдеш як справжнім селищем, тільки в ньому кожен будинок з окремого закарпатського району.

Побут всередині будинків досконало відновлений: ліжка, колиски, взуття, посуд та речі минулих часів. Навколо чисто, кожну річ можна помацати. Є навіть школа з партами і дошками та церква із дзвонами. Зроблено все з особливою ретельністю та любов'ю.